Через щоденні авіаудари і все більшу небезпеку моя родина була змушена покинути наш власний дім в одному з мальовничих куточків Київщини. Лишатися в підвалі теж вже не було сенсу, оскільки у нас закінчувався провіант і багато людей з нашого селища почали евакуацію у більш безпечні області України. Ще два тижні тому ми гуляли нашим красивим лісом, березовим гаєм, раділи першим підсніжникам і гіацинтам, які розквітли в нашому саду. Тепер це все лишилося без нас. 

>**Due to daily air strikes and growing danger, my family was forced to leave our own home in one of the most picturesque corners of Kyiv region. It didn't make sense to stay in the basement either, because we ran out of provisions and many people from our village began to evacuate to safer areas of Ukraine. Two weeks ago we walked through our beautiful forest, birch grove, rejoiced at the first snowdrops and hyacinths that bloomed in our garden. Now it's all left without us**.

![2.jpeg](https://images.ecency.com/DQmZ3ViNgHxtygvrXs3iJbXzyKjcx4og3hnJudPRnT7Pp3Z/2.jpeg)
*Зруйнований Харків / Destroyed Kharkiv*
[Source](https://www.facebook.com/photo/?fbid=323895739769382&set=pcb.323895926436030)

Це так важко, полишати свою домівку, не знаючи, чи ми ще сюди повернемося. У дім, в який ми вклали стільки власної праці і душі, дім в якому лишилася колекція авторських картин, унікальна бібліотека, зимовий сад з рідкісними кімнатними рослинами. Бо тікаючи від війни, яка вже постукала в наші двері бойовими снарядами, ми не могли це все забрати із собою, лише саме необхідне. Це так боляче, наче покинути своїх найкращих друзів.

>**It hurts so much to leave own home without knowing if we will return here. In the house in which we have invested so much of our own work and soul, the house in which there is a collection of original paintings, a unique library, a winter garden with rare houseplants. Because fleeing the war, which was already knocking on our doors the battle shells, we could not take it all with us, only the essentials. It hurts as much as leaving your best friends**.

![1.jpeg](https://images.ecency.com/DQmQBT2jhG1WVjYfRbfL8W3YFM4VzZwsMUVnQeRPjBGcSNq/1.jpeg)
*Зруйнований Харків / Destroyed Kharkiv*
[Source](https://www.facebook.com/photo/?fbid=323895703102719&set=pcb.323895926436030)

 Сьогодні російські варвари розбомбили у Харкові Будинок Слова, визначну архітектурну пам'ятку міста. Це великий Злочин, посягнула на Слово, на те, чим починається священне письмо. Сто років тому у цьому будинку жили і творили видатні українські поети і письменники, більшість яких радянська влада розстріляла в 1937 році 20 століття. Сьогодні Росія розстріляла українське Слово, українську культуру знову. Російські солдати цинічно і по-звірячому розстрілюють людей, дітей, нашу культуру, вони хочуть знищити нас як націю. Це їхня основна мета, їхня несамовита ненависть до тих, хто прагне свободи. Раби завжди ненавидять людей Волі.

>**Today, russian barbarians bombed the House of Word in Kharkiv, an outstanding architectural monument of the city. It is a great crime to destroy the Word, on what the scripture begins. One hundred years ago, prominent Ukrainian poets and writers lived and worked in this building, most of whom were shot dead by the Soviet authorities in 1937. Today, russia shot the Ukrainian Word, Ukrainian culture again. Russians are cynically and brutally shooting people, children, our culture, they want to destroy us as a nation. This is their main goal, their fierce hatred of those who seek Freedom. The slaves always hate the people of Freedom**.

Зараз, у цій третій світовій війні між Росією, яка воює проти всього світу, і Україною, яка захищає весь світ, твориться нова історія. Росія століттями намагалася знищити нас, нашу мову, культуру, чинили геноцид, влаштовувала Голодомор у 20-х і 30-х роках 20 століття. Зараз вона посягає своєю брудною кривавою рукою на наш древній Київ, вона хоче знищити наші давні духовні святині, поставити нас на коліна. Але вона зазнає поразки. Бо вона не розуміє, що Дух сильніше за зброю, бо він незнищенний.

![3.jpeg](https://images.ecency.com/DQmdAUG2p44ctcm4jWVd7CFeyN3snv7vpAsP6Vtso9xYqPf/3.jpeg)
©Dmytro Rotar [Source](https://www.facebook.com/photo/?fbid=2357715347715744&set=a.106094752877826)

>**Now, in this Third World War between russia, which is fighting against the whole world, and Ukraine, which is defending the whole world, a new history is being created. Russia for centuries tried to destroy us, our language, culture, committed genocide, organized the Holodomor in the 20s and 30s of the 20th century. Now russia is encroaching on our ancient Kyiv with its dirty bloody hand, russsia wants to destroy our ancient spiritual shrines, to bring us to our knees. But russia is defeated. Because it does not understand that the Spirit is stronger than weapons, because Ukrainian Spirit is indestructible**.

Якби світ читав нашу історію, а не слухав російську пропаганду... Якби світ  цікавився нашою культурою, а не сліпо захоплювався російською літературою, яка завжди була колоніальною,  сповідувала релігію рабства, поневолення інших народів, виправдовувала насилля... Тоді світ знав би правду. Тепер світ бачить істинне обличчя Російської Імперії, яке не змінилося з часів Івана Грозного. Ті самі методи, та сама ненависть, та сама агресія, морок. І мовчазна згода росіян на вбивства, руйнування, геноцид.

>**If the world read our history and did not listen to russian propaganda ... If the world was interested in our culture and not blindly fascinated by russian literature, which has always been colonial, professed the religion of slavery, enslavement of other peoples... Then the world would know the truth. Now the world sees the true face of the 
russian empire, which has not changed since the time of Ivan the Terrible. The same methods, the same hatred, the same aggression, darkness, the tacit consent of the russians to the murder, destruction, genocide**.

У нас лишається лише крихка надія і сподівання, що ми колись повернемося додому, у власний дім. Зараз ми просто рятуємо свої життя, вибираючись з пастки  цієї жорстокої і безглуздої війни.  Тисячі українців втратили свої домівки назавжди, своїх дітей, друзів, рідних. Багато хто зараз на межі життя і смерті, лишаючись без їжі у підвалах зруйнованих міст, куди зграя російських шакалів не пускають гуманітарну допомогу. Але ми віримо у нашу Перемогу! Правда на нашому боці! 

>**We have only a faint hope that one day we will return to our own home. Now we are simply saving our lives and get out of the trap of this brutal and senseless war. Thousands of Ukrainians have lost their homes forever,  some of them lost
their children, friends and relatives. Many are now on the verge of life and death, left without food in the basements of ruined cities, where a pack of russian jackals do not allow humanitarian aid. But we believe in our Victory! The Truth is on our side!**

Я знаю, що світ вже починає втомлюватися від нашої війни. Всі хочуть спокою і комфорту. Я розумію. Але я хочу аби кожен із вас, хто народився у вільній країні, хоча б на мить уявив, як це боротися за Свободу, якою може бути ціна цієї свободи, яку нині  українці щодня платять своїми життями. Так було протягом багатьох століть у нашій історії. Але ми хочемо нарешті поставити крапку і побороти це Зло, аби мир панував у всьому світі.

>**Perhaps the world is gradually getting tired of this war. Everyone wants peace and comfort. I understand. But I want each of you, who was born in a free country, to imagine for a moment what it is like to fight for Freedom, what can be the price of this freedom, which Ukrainians now pay with their lives every day. This has been the case for centuries in our history. But we want to finally put an end to this Evil so that peace may reign in the whole world.**