Привіт, спільното.
На скільки важливі у нашому житті медійні особистості? Здавалося б, що вони не мають стосунку до нас. Актори, співаки, письменники та навіть блогери – окрема “каста”, яка займається своїми справами, а ми своїми.
>Hello community.
How important are media personalities in our lives? It would seem that they have no relation to us. Actors, singers, writers and even bloggers are a separate "caste" that does its own thing, and we do ours.
Це зовсім не так. Всі вище перелічені є людьми культури. І якщо хтось ще вважає, що вони не причетні до політики та суспільного устрою, то знайте, що це не так. Культура - це фундамент, на якому формується історія, традиції, самобутність цілого народу. Саме вона (культура) впливає на настрої суспільних мас, несе в собі зміни. Саме до людей цього напрямку прислуховується вся країна, вони, як ніхто можуть переконати та повести за собою.
>This is not true at all. All of the above are people of culture. And if anyone still thinks that they are not involved in politics and social order, then know that it is not so. Culture is the foundation on which the history, traditions, and identity of an entire people are formed. It is she (culture) that influences the mood of the social masses, and brings about changes. It is the people of this direction that the whole country listens to, they can convince and lead like no one else.
Таким в Україні був Василь Стус та Кузьма Скрябін. Такими зараз є Славко Вакарчук, який співає пісень серед вулиць щойно звільненого Ізюму та Сергій Жадан, який всю війну не покидав рідне місто і зараз публікує книгу про воєнний Харків на декількох мовах. Список наших сучасників, людей культури, які в першу чергу, громадяни та патріоти можна продовжувати і продовжувати. Ці люди не окремо. Вони не переконують нас у чомусь. Вони поряд з нами, своїм прикладом надихають всю країну.
>Vasyl Stus and Kuzma Skryabin were like that in Ukraine. These are now Slavko Vakarchuk, who sings songs in the streets of the newly liberated Izyum, and Serhiy Zhadan, who did not leave his hometown throughout the war and is now publishing a book about wartime Kharkiv in several languages. The list of our contemporaries, people of culture who, first of all, citizens and patriots can be continued and continued. These people are not alone. They do not convince us of anything. They are next to us, inspiring the whole country with their example.
Як то кажуть, порівняємо непорівнюване. До чого я веду: на ці думки мене навело відео з російським актором дмитром пєвцовим, який в кращих совкових традиція, приїхав на зустріч із мобілізованими росіянами.
>As they say, let's compare the incomparable. What I am leading to: I was led to these thoughts by a video with the russian actor Dmitry Pevtsov, who, in the best sovkov tradition, came to meet with the mobilized russians.
От сидить купа молодих чоловіків, яким завтра на фронт, яким, безумовно, помирати на чужій землі, а тут увесь такий гладкий та блискучий актор приїхав їх підтримати. Не ділом, а словом. Тільки слово це абсурдне до безтями та паморочено в голові. Ось основне зі сказаного:
-Вас зустрінуть у полках, де є капелани, вам дадуть іконки (Натяк зовсім не прозорий. Хоч якась втіха – там же і відспівають);
-Ми (Це він і себе прираховує до війни. Заочна, мабуть, форма) воюємо за те, щоб сім’ї були щасливі (О, так. Відіслати рідну людину на смерть у чужу країну, то щастя по російськи);
-Ми воюємо за те, щоб у сім’ї був тато і мама, не дядя та дядя!!!!???? (Це, взагалі маразм. Як то кажуть – без коментарів. І, о так, тато буде, можливо лише в іншому вигляді – в чорному пакеті).
>Here are a bunch of young men who will go to the front tomorrow, who will certainly die on foreign land, and here all such smooth and brilliant actors have come to support them. Not in deed, but in word. Only this word is absurd to the point of insanity and dizzy in the head. Here is the main thing from what was said:
- You will be met in the regiments, where there are chaplains, you will be given icons (The hint is not transparent at all. Although there is some consolation - they will sing there too);
- We (He also counts himself as part of the war. Part-time, probably, form) fight for families to be happy (Oh, yes. To send a loved one to die in a foreign country is happiness in russian);
- We are fighting for the family to have a father and a mother, not an uncle and an uncle!!!!???? (This, in general, is madness. As they say - no comments. And, oh yes, dad will be there, maybe only in a different form - in a black bag).
Та добре. Цей хоч лекції “на тему…” проводить. А от їх хвалені блогери повтікали з країни, лиш прозвучало слово мобілізація. До цього вони кричали, що їм не цікава географія, коли ракет у росії більше ніж громадян. Зараз же вони згадали і про кордони, і про географію та як щурі сидять хто в Грузії, хто в Абхазії.
Ось така різна культура, як дві абсолютно протилежні полюси. В них брехливі лозунги, а в нас – реальні великі справи.
>And well. At least this one conducts lectures "on the topic of...". But their vaunted bloggers fled the country as soon as the word mobilization was heard. Before that, they shouted that they were not interested in geography, when russia has more missiles than citizens. Now they mentioned the borders and geography and how the rats sit, some in Georgia, some in Abkhazia.
This is such a different culture, like two completely opposite poles. They have false slogans, but we have real big things.
[Світлина](https://www.google.com/url?sa=i&url=https%3A%2F%2Fwhatisgood.ru%2Ftheory%2Fanalytics%2Fkultura-kak-biznes-ne-vsem-no-dlya-kazhdogo%2F&psig=AOvVaw03QJ1S956VEkxYFIbN4rVg&ust=1664819196947000&source=images&cd=vfe&ved=0CAwQjRxqFwoTCPifiv2MwvoCFQAAAAAdAAAAABAD)
hiveblocks