У деяких наших гаджетів є цікава функція – вони нагадують нам про події, які відбувалися рівно рік чи більше тому. От і сьогодні, мій телефон презентував сюрприз у вигляді фото річної давнини, які загубилися в безлічі інших світлин. 
>Some of our gadgets have an interesting function - they remind us of events that happened exactly a year or more ago. And today, my phone presented a surprise in the form of a photo from a year ago, which was lost in many other photos.

Вони нагадали мені про чудовий день, який був у мене минулої осені. Так і постала в уяві тепла і суха погода. Сонечко по літньому припікало і здавалося, що на календарі не вересень, а липень.
Ми сім’єю того дня вирішили присвятити день відпочинку та спілкуванню. Моя дитина приїхала з Києва, після перших днів навчання. Хотілося якомога довше побути з нею, адже в скорому часі вона знову від’їжджала.
>They reminded me of a great day I had last fall. So warm and dry weather appeared in the imagination. The summer sun was scorching and it seemed that the calendar was not September, but July.
As a family, we decided that day to devote a day to rest and communication. My child came from Kyiv, after the first days of school. I wanted to stay with her as long as possible, because soon she was leaving again.

Ми зібрали кошик і поїхали до річки смажити шашлик. У трьох: я, дочка і чоловік. Як виявилося, не одні ми забажали провести приємно час. Було враження, що все містечко тимчасово переїхало до Псла. Ледь-ледь знайшлося вільне місце для відпочинку.

Це був день, наповнений неспішністю та млявою безтурботністю. Ми посмажили шашлик, прогулялися по луках, погойдалися на гойдалках, навіть повудили рибу. Правда, нічого не спіймали. Та настрою це не зіпсувало.
>We packed a basket and went to the river to grill barbecue. There are three: me, my daughter and my husband. As it turned out, we were not the only ones who wanted to have a good time. It seemed that the whole town had temporarily moved to Psla. There was barely a free place to rest.
It was a day filled with leisure and languid carefreeness. We barbecued, walked through the meadows, swung on a swing, and even caught a fish. However, nothing was caught. But it did not spoil the mood.

![](https://images.ecency.com/DQmQVmDTmRS1qpejop1tz9rHinrJtTsBS5oHAx3C9CfMzUg/305150179_1265021590997781_7090937710248415555_n.jpg)

![](https://images.ecency.com/DQmUNAxvqM7WrbPX9wcb66Ka86GPA1efN2s5Wa2k47ZpyYD/305485350_627339135613394_3302456740159971831_n.jpg)


Зібравшись, вирішили ще заїхати на місцевий майданчик, який колись слугував для приземлення гвинтокрилів, а зараз використовується  для тренувань з водіння автомобіля. Там моя донька вперше спробувала себе в ролі водія. І знову ми були там не єдині. Якийсь відчайдуха вирішив приземлити свій дельтаплан, тому довелося згортати заняття з автосправи.
>Having gathered, we decided to visit the local site, which was once used for the landing of helicopters, and is now used for training in driving a car. There, my daughter tried herself as a driver for the first time. And again we were not the only ones there. Some desperate man decided to land his hang glider, so he had to cancel his auto repair class.

![](https://images.ecency.com/DQmNgqrgzwxW5KacXsvPFpsGrDgRQtpcF84DRZTvSBKwLnb/305973655_1861249584243342_5819938927929221154_n.jpg)


Спогади прийшли самі собою, причому такі детальні та яскраві, наче вчорашні. Яка ж я була тоді щаслива! Лише зараз усвідомлюю це. Ще не було війни, постійної напруги та страху.

Щорічно мій вересень пролітає як один день в робочій метушні та домашніми клопотами. Та завжди цей місць для мене був напружено-щасливим (якось так). Цьогорічний вересень заволік сірою рутиною і здається, що  борсаюся у павутині, яка чимдуж поглинає мене. Щосили відганяю від себе депресивні думки та “завалюю” себе роботою, яка у світлі війни кардинально змінила вектори, і тому не приносить звичного задоволення. 
>The memories came by themselves, and they were as detailed and vivid as if they were yesterday. How happy I was then! Only now I realize it. There was no war, constant tension and fear yet.
Every year, my September flies like one day in the hustle and bustle of work and household chores. But this place was always tense and happy for me (somehow). This year's September has been a gray routine and it seems that I am struggling in a web that is completely absorbing me. I push away depressive thoughts with all my might and "overwhelm" myself with work, which in the light of the war has radically changed the vectors, and therefore does not bring the usual satisfaction.

Тішу себе гарними спогадами та мрію почути  найбажанішу новину: “ПЕРЕМОГА! Україна перемогла!”.

Цінуйте кожну щасливу мить життя, бережіть спогади про неї, щоб у потрібну мить наповнювати себе надією та вірою💛💙
>I console myself with good memories and dream of hearing the most desirable news: "VICTORY! Ukraine won!".
Cherish every happy moment of life, cherish the memories of it, so that at the right moment you can fill yourself with hope and faith💛💙