![IMG_20250609_095021.jpg](https://files.peakd.com/file/peakd-hive/shady/23xVEhKWWsBoPfHZPzUqZdotrATCYLUGuyjLH4Wr7WQEdTBq3iHtTdYMaaEB947kCemjd.jpg)

Привіт, друзі!

Чесно кажучи, навіть не знаю, що сьогодні писати — просто хочеться поділитися з вами фотографіями моїх жовтих троянд, які цього року розцвіли ще пишніше. Я їх гарно обрізала весною, підживила, і вони мене не підвели: жовті, рожеві, червоні — вся палітра розарію цвіте, тішить і надихає.

Після вчорашнього дощового дня, коли ввечері добряче залило зливою, сьогодні сонячно, хоча і прохолодно — вітер свіжий, навіть трохи колючий. Але я вдячна, що спека, яка виснажувала минулого тижня, нарешті спала. Така погода — легка, дихаюча, як ковток прохолоди після гарячого чаю.

Єдине, що засмучує — волога з дощів розпускає не тільки квіти, а й бур’яни. І квітники, і розарій, і навіть той новий, молодий, який я висадила цієї весни — вже потребують догляду, просапування, часу й рук. А час зараз, як завжди, між дітьми, хатою, городом. Але не нарікаю.

Навпаки — я вдячна Богу і нашим Захисникам, серед яких — мій двоюрідний брат, рідний дядько, друзі й знайомі. Завдяки їм ми можемо тут, у тилу, жити, садити квіти, вирощувати помідори, милуватися трояндами. Можемо дбати про дітей, будувати плани, навіть втомлюватися від побуту — бо це теж щастя, яке стає можливим лише тоді, коли не свистять кулі й не падають ракети.

Тому сьогодні, серед буднів і вітру, я просто зупинилася, подивилась на свої квіти — і ще раз подумки сказала:

*Дякую. Боже, бережи наших Захисників. А ми тут подбаємо про красу. І про життя.*

![IMG_20250609_095009.jpg](https://files.peakd.com/file/peakd-hive/shady/23xAVXSeiMtdr78BvGptgJq3CZChrz34Px513RnGXCJ8QVX1BoanR9bQm7cr5cHzEVXSu.jpg)

![IMG_20250609_094959.jpg](https://files.peakd.com/file/peakd-hive/shady/23z7BFpnjyq7cZnbk3XLfFEcC1zuc7CDQ8rQ3xezo3BBfjceHZLr5coyC91jS86NXyJiC.jpg)

![IMG_20250609_094953.jpg](https://files.peakd.com/file/peakd-hive/shady/23xARkBtqZ5tECVqFvFGzLDfF22jccHTM2yJcEepDbTUXvrfmDuPnZ6nvFD54yVgdzjDD.jpg)