На другий день весілля відбувається обряд *зводин*, тобто вставання молодих.
Як молоді на ранок виходять з комори, до них приходить делегація від матері молодої. Молоді приймають також делегацію дружок, які приносять їм снідання. Після ритуального сніданку всі йдуть до хати. 
Якщо зводини відбуваються ще вночі, то молодим зранку давали *лежень* (весільний обрядовий хліб овальної форми на зразок калача, пікся одночасно з короваєм). Перед тим як іти в хату, молоду покривають наміткою. Зайшовши до хати, молода зі всіма вітається, бере відра та йде по воду до криниці і дає свекрові умитися, а іноді і всій родині.
Після виконання цього обряду, бояри негайно ідуть до хати молодого та ставлять корогву (весільний прапор). Це може бути шматок червоної тканини, хустки чи поясу прикріпленого до довгого дрючка. Зверху також прив’язували пучок калини та барвінок. Вивішування весільної корогви десь з XVII ст почало замінювати публічну демонстрацію сорочки молодої зі слідами її “чесності”.
Виконавши всі ці ритуали, молоду урочисто ведуть до церкви, щоб виконати обряд *виводу* до церкви та покрити молоду. Дружко та піддружні отримавши від старости благословення, кажуть боярам взяти весільну корогву та йти з нею на початку процесії. Самі вони йдуть за ними несучи діжку з пивом або пляшку горілки, а також ритуальний хліб, що призначався для священника. Далі, за дружками та боярами ішли самі молоді, позаду них замужні жінки а позаду всіх - музики.  
Коло церкви процесія зупиняється, а дружко з піддружними ідуть до священника та просять його виконати обряд *виводу*. Прийнявши дарунки, священник іде до церкви. Біля бічного вівтаря він читає перед молодими молитву, а потім бере їх за руки та вводить всередину в саму церкву. Там він читає молитву покривання голови та покриває молоду поверх намітки білим серпанком. 
Потім всі вертаються додому в тому самому порядку.

![yvan_sokolov_utro_posle_svadby_na_ukrayne_1857_g.jpeg](https://files.peakd.com/file/peakd-hive/ua-ethnology/23yTYswqDGvwcX9Wes59JibbJhj5TFgJXCKXvoLHPsXnDMb5CXn7eJMuzKQPDxbrSDAJy.jpeg)
Іван Соколов. "Ранок після весілля в Україні". 1857р.