Цього дня ми чекали всією родиною. 23 серпня 2025 року народився мій батько, дідусь моїх дітей і прадідусь внуків. У нас було традицією зустрічатися в домі батьків саме в ці дні. Щоб допомогти зібрати врожай всього, що росло на городах. Щоб забрати собі у місто море консервацій, дбайливо та трепетно зроблених для нас мамою. Щоб запастися сушиною від батька, а де він тих яблук набирав - того ніхто не знає, але сушина була завжди, і навіть із груші-дички, яка росла на пустирі. Бо був наш батько дуже гарним дбайливим господарем, що цінує землю-матінку. До останніх своїх днів він садив та сіяв городи. Не дозволяв нам навіть кіз комусь віддати, коли вже ледь ходив сам, бо ж це були ЙОГО кози. Яких він щодня виводив пастися, напоював в обід, заготовлював їм сіно на зиму та балував смаколиками. Бурячки вирощувалися також для кіз, на зиму...

![7.jpg](https://files.peakd.com/file/peakd-hive/valentinalife/Epfr4AXLKyUuVcV3iy88nyLdiMZzyo1DMxodpSf7XkQ7f2pucqqkaNF5dbVfjcxqKaJ.jpg)

![8.jpg](https://files.peakd.com/file/peakd-hive/valentinalife/243ziKQTBkUUgNknT8xawN5JHmNmS7cmER6rM1S8RmhUkuCB96VG6pgqEfJyCEcXC7932.jpg)

Дуже любив батько, коли до них приїжджали внуки та правнуки. Хоча частенько молодь не давала дідусеві спокою своїми витівками, все одно він щороку чекав появи дітей у своєму дворі. Любив частувати їх власноруч виловленою рибою з того ставка, що під сосниною. Купував завжди перші ягоди в кінці весни - на початку літа, а згодом і сам посадив грядочку полуниць для них. Є що згадати і нам, і дітям...

![12.jpg](https://files.peakd.com/file/peakd-hive/valentinalife/23xp8vGkjH44YZNpRRiy185VKBFHYyY21AFYVZZXV7bt6asVH6JhV55eEAKVnQwraWC3o.jpg)

![5.jpg](https://files.peakd.com/file/peakd-hive/valentinalife/23wC9ux2cS737QhX89G2PgzEse7myB8zmaW4v4K5fFeyFFSF2Nk3U2mn7RmMuUbeWsvzR.jpg)

Вже скоро мине вісім років, як батько покинув цей світ. Але традицію ми намагаємося підтримувати, що б там не сталося. А так як ми вже й оселитися встигли в батьківській хаті, то тепер до нас приїжджає мій брат. І маму привозить, бо вона більшість часу живе у нього. 
А до сторіччя батька, яке виповнилося би сьогодні, якби він був живим, ми з братом оновили могилку. Я не дуже знаю традицій поминання на кладовищі, та погодилася з його думкою - взяти з собою чарку з горілкою та скибку чорного хліба на могилку. Запалили свічку. Посиділи. Позгадували батька... Вічна пам'ять йому. Та й залишили знов серед чужих могил, спочивати з миром...

![2.jpeg](https://files.peakd.com/file/peakd-hive/valentinalife/23u69YXc7YrwQChvXvZ2bCVrooLawNY7rsbGhPKk2WL5V8dCiDLpeEqCUNcoYhthUSduv.jpeg)